НТУУ "КПІ"
November 29, 2016 – November 30, 2016
Маємо честь запросити вас до участі в роботі VIІ міжнародної науково-практичної конференції «Держава та глобальні соціальні зміни: 25 років української незалежності» 29-30 листопада 2016
Конференція відбудеться в НТУУ «КПІ» на базі факультету соціології і права НТУУ «КПІ». До участі у конференції запрошуються науковці, викладачі, аспіранти, студенти, журналісти.
За матеріалами конференції буде видано збірку тез. Учасники конференції можуть опублікувати статті у збірнику наукових праць «Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право», який є фаховим з соціології та політології і буде виданий після проведення конференції.
Концепція конференції
Основною темою конференції є соціологічний аналіз динаміки соціальних змін впродовж 25 років української незалежності у глобальному та регіональному контекстах. Видатний британський історик та соціолог Ерік Гобсбаум вбачав у зникненні режимів державного соціалізму в Східній та Центральній Європі у 1989 / 1991 роках всесвітньо-історичну подію, яка символізувала завершення короткого та схильного до екстремумів 20-го сторіччя.
Відтак, 25 років української незалежності створюють підставу, ба більше – вимогу – проаналізувати соціальні зміни в Україні та світі, як впродовж цього періоду, так і в рамках триваліших історичних періодів. Впродовж чверті століття, що минуло з моменту набуття Україною незалежності, відбулися зміни настільки фундаментальні, що вони ставлять під питання життєздатність соціальних утворень, чий статус взірцевості та гегмоністичності сприймався як константа соціального світу. Найяскравішими подіями останніх 25 років стали неспинне зростання Китаю та криза Євросоюзу, яка досягла кульмінації у подіях Брекзіту.
Метою конференції є ідентифікація сил та подій, що окреслили перебіг трансформацій українського соціуму та світ-системи під кутом зору боротьби за модернізацію та реалізацію одного з проектів модерну на регіональному та глобальному рівнях.
Конференція спрямована на вирішення фундаментальних проблем соціальної та політичної теорії, наприклад, структура versus агентність, економіка versus цінності, панування versus переконання / автономія. Інше важливе питання стосується можливості зв’язку поміж модерном (або модернами) та діями держави, як автономного актора, що ініціює або блокує шлях до модерну / модернів. Погляд з перспективи 25 років соціальних змін у постсоціалістичній Україні та світі уможливлює оцінити шлях, що було пройдено, ідентифікувати чинники успіхів та невдач на цьому шляху, а також перспективи України у контексті світ-системної динаміки.
Ба більше, це питання легітимно формулювати у ширшому контексті Центрально-Східної Європи. Цей регіон втрачає свою взірцевість – про яку часто йшлося в публічному та соціально-науковому дискурсах – як приклад успішності модерного проекту демократичного транзиту від державного соціалізму до ліберальної демократії в межах ЄС. Але як засвідчують виступи в НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського» видатних східноєвропейських інтелектуалів Андраша Бозокі (Центральноєвропейський університет, Будапешт) та Івана Крастєва (Інститут наук про людину, Відень) останнім часом все більше сумнівів постає щодо незворотності такого переходу й власне життєздатності самої цієї моделі, зважаючи на ті соціально-політичні процеси, які розгортаються в Угорщині чи Польщі на тлі нездатності / небажання політичного класу цих країн і надалі виконувати роль «ікон демократії». Виглядає так, що успіх масових продемократичних протестів проти правлячої номенклатури режимів державного соціалізму перетворив ці рухи – за влучним висловом Бориса Будена – на «вічних учнів демократії».
Ці дослідницькі питання набувають прагматичного значення у світлі апокаліптичних прогнозів щодо майбутнього модерної світ-системи та капіталізму, як принципу її організації (парадигматичним маніфестом тут є, безумовно, колективна праця «Чи є в капіталізму майбутнє?» за авторством І.Валесрстайна, М.Манна, Р.Коллінза, Г.Дерлуг’яна та К.Калхуна).
Метою конференції також є подолання розбіжностей поміж дослідницькими програмам, що зосереджують увагу на ціннісних / ідеаційних факторах, як, наприклад, класичні теорії модернізації, та теоріями, що апелюють до структуралістських передумов – як у випадку світ-системного аналізу з метою осягнення шляху та результатів (незрідка неочікуваних) постсоціалістичних трансформацій.
Таким чином, базовим припущенням конференції є положення про центральність держави у як агента соціальних змін, центральність, яка може відігравати і прогресивну, і регресивну роль. Термінологічний простір конференції окреслений поняттями держави та соціальних змін, взаємодія яких розглядається на теренах України та світу. Конференція має за опертя розуміння важливості структурних аспектів соціальних змін, що розглядаються з позицій чотирьох вимірів влади, які були запропоновані Майклом Манном.
Організаторів конференції надихає прагнення соціальної теорії до синтезу та подолання ідеологічних розбіжностей. Таке прагнення побудувати синтетичну та багатовимірну теорію, яка здатна осягати контроверсійну природу проектів модерну та ролі держави у цих процесах, можна проілюструвати на прикладі робіт Роберта Белла, котрий використовував елементи світ-системного стилю мислення для перегляду теорії модернізації, Джованні Аррігі та використання ним термінології Веберової соціології в його версії світ-системного теоретизування, Георгія Дерлуг’яна та його проекту історичної соціології пострадянських трансформацій та вождизму, Шмуеля Ейзенштадта зі концепцією численних модернів. Також важливими є роботи Андре Гундера Франка, в яких він намагається переОРІЄНТувати увагу соціальної і політичної теорій з Заходу на Схід, та відновити статус (позицію) Сходу в світовий системі / світ-системі. У цьому контексті надзвичайно інформативною є серія лекцій професора соціології Університету Каліфорнії в Лос Анджелесі Кевана Харріса, які він виголосив в НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського» (всі відеоматеріали, які згадуються тут є доступними на сайті кафедри соціології НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського»).
Проте, учасники конференції не будуть обмежуватися виключно спробами знайти відповіді на масштабні виклики та на питання «великої» теорії. У фокусі уваги конференції перебуватиме історично-специфічна соціальна та політична динаміка постсоціалістичного світу, також аналізуватиметься природа політичних режимів, що постали впродовж останньої чверті століття в Євразії в цілому та Україні зокрема. На конференції також будуть адресовані такі питання: вплив ідеології неолібералізму на політику Української держави; чинники відродження неопатримоніальних практик у світовому масштабі; співіснування демократії та демократичних практики зі соціально-економічною нерівністю.
Важливим також є питання ролі сучасної технонауки у цих трансформаціях, як найвпливовішого соціального інституту, що претендує на конструювання уявлень про світ та пропонує рецепти («експертні досвіди») політикам й громадськості щодо шляхів досягнення бажаного стану речей на тлі реалій в Центрально-Східній Європі та України. Власне, за версією Ларрі Вульфа, сама Східна Європа була породженням уяви просвітників, як антипод Західній Європі (остання, своєю чергою, мислилася, як синонім Цивілізації). Сьогодні популярності набуває осучаснена ідея «філософа на троні» –«технократичного урядування заради реформ», яке нібито не потребує дотримання процедур демократичного прийняття рішень та легітимації.
Отже, конференція пропонуватиме простір для зіставлення понять та реалій соціальних змін різних масштабів / рівнів й національних держав для з'ясування чинників сучасного світового соціального (без)ладу та впливу цих процесів на український соціум. Ми зробимо спробу визначити роль та місце пострадянських країн – безумовно, головно України – та Східно-Центральної Європи в цих контекстах, що постійно змінюються та породжують зміни.