Конференції з соціології, НТУУ "КПІ"

Архіви конференцій

Великі війни, великі трансформації, 1918-2018 роки: конфлікти та мир у ХХ і ХХІ сторіччях

НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Київ, UA

November 26, 2018 – November 27, 2018

Маємо честь запросити вас до участі в роботі VIІІ міжнародної науково-практичної конференції «Великі війни, великі трансформації, 1918-2018 роки: конфлікти та мир у ХХ і ХХІ сторіччях»

26-27 листопада 2018 року в НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на базі факультету соціології і права. До участі у конференції запрошуються науковці, викладачі, аспіранти, студенти, журналісти.

 

Напрями роботи конференції

 

Секція 1. Соціологічний контекст трансформацій у військовий і мирний час (1918-2018 роки)

Е-мейл секції для подання тез: conference.soc.kpi@gmail.com

 

  1. 1918-2018 роки: від імперій до глобального світу.
  2. Перша і Друга світові війни як каталізатори суспільних трансформацій.
  3. Війна і держава: зміни у діяльності органів влади, економіці і житті громадян.
  4. Політичні режими й ідеології, що призводять до початку війн.
  5. Інформаційні війни: минуле та сучасне.
  6. Проблеми переходу функціонування держави і суспільства з військового стану у мирний.
  7. Мир у світі та державі: процес відродження чи стан для підготовки нової війни?
  8. Загрози сучасній світовій безпеці: збройні конфлікти, тероризм, екстремізм, релігійний радикалізм.
  9. Сучасні виклики модернізацій: від глобалізованого світу до піднесення національних держав.
  10. Україна крізь сторіччя: 1918-2018 роки.

 

Секція 2. Регіональні конфлікти як соціально-політичний тренд ХХ і ХХІ сторіч

 

  1. Регіональний конфлікт: геополітичний і локальний аспекти.
  2. Гібридність як ознака сучасних конфліктів: від агресії до війни.
  3. Громадянські війни як збройні конфлікти неміжнародного характеру.
  4. Етнічний конфлікт: дискримінація груп або політична мобілізація прихильників?
  5. Геноцид – злочин проти людства.
  6. Релігійні регіональні конфлікти: чи можливе мирне співіснування віруючих в одній державі?
  7. Межа між правом народу на самовизначення і порушенням суверенітету держави у сепаратистських рухах сучасності.
  8. Екстремізм і регіональний тероризм як загрози національній безпеці держави: історичний досвід ХХ сторіччя.
  9. Механізми діяльності влади з метою запобігання регіональним конфліктам: історії успіху та помилки.
  10. Децентралізація і регіоналізація як засоби влади для компромісу в державі.
  11. Консолідація громадян у державі: національна ідея чи мультикультуралізм?
  12. Сучасні практики регіональних конфліктів в Україні.

 

Секція 3. Дилеми постконфліктного врегулювання та розбудови миру

  1. Демобілізація, демілітаризація та реінтеграція як умови розбудови миру.
  2. “Мир” versus “справедливість” у постконфліктному врегулюванні: соціальні, економічні та політичні аспекти.
  3. “Ліберальний мир” та місцева миротворчість у відновленні розділених суспільств.
  4. Теорії “правосуддя перехідного періоду” та їх втілення на практиці.
  5. Амністії, репарації та кримінальні переслідування як елементи “правосуддя перехідного періоду”.
  6. Комісії зі встановлення істини: інституціональний дизайн, суспільні очікування, ризики.
  7. Гендерний фактор у розбудові миру. Жінки та безпека у XXI сторіччі.
  8. Гендерна нерівність як причина соціальних конфліктів.
  9. Медіація, фасилітація та діалог у подоланні наслідків насилля.
  10. Відновне правосуддя у контексті зцілення жертв конфлікту.
  11. Особливості примусової міграції та соціальні проблеми внутрішньо переміщених осіб.
  12. Політика пам’яті та травматичний досвід у постконфліктному врегулюванні.
  13. Роль громадянського суспільства та держави у подоланні наслідків конфлікту: співпраця чи протистояння?
  14. Управлінські ризики при реалізації стратегії реінтеграції Донбасу.

Секція 4. Система міжнародних організацій 1918-2018 роки: нові виклики і трансформації.

  1. Світобудова після Першої світової війни. Ліга Націй: неефективність роботи чи невідворотність нової війни?
  2. Діяльність міжнародних організацій у питаннях «війни та миру» під час Другої світової війни.
  3. ООН – головна міжнародна організація з 1945 року: оцінка ефективності та сучасні альтернативи.
  4. Регіональні міжнародні організації як ресурс для локалізації і вирішення збройних конфліктів.
  5. Організації ЄС у контексті сучасних соціально-політичних загроз і викликів.
  6. ОБСЄ: чи вирішується проблема сучасного насильницького екстремізму у Європі?
  7. Превентивні механізми діяльності міжнародних організацій щодо недопущення ескалації глобальних, регіональних та локальних конфліктів.
  8. Дипломатія як спосіб врегулювання міждержавних конфліктів.
  9. Ресурси, можливості і потенціал української дипломатії на сучасному етапі.
  10. Миротворча місія ООН на Донбасі: можливості та обмеження?

 

Секція 5. Між ідеологіями, стереотипами та упередженнями: як науково досліджувати конфлікти?

  1. Насильство, агресія, війни та конфлікти в дзеркалі соціальних наук та розвідках дослідників.
  2. Чи важлива методологія в дослідженнях конфліктів, плануванні моделей медіації?
  3. Історичні, політологічні, соціологічні та біологічні контексти та витоки дослідницьких підходів до вивчення конфліктів та медіації.
  4. Як пояснити  та чи можна зрозуміти агресію, насильство та конфлікти ?
  5. Ідеологічна/ціннісна нейтральність в дослідженнях конфліктів - чи це можливо і потрібно?
  6. Якісні та кількісні дослідницькі проекти щодо конфліктів та медіації в Україні та світі: сьогодні і вчора.
  7. Екстремістські рухи та конфлікти.
  8. Релігія, публічна сфера та конфлікти.

 

 

Перегляд інформації про конференцію

«Капіталізм, популізм та модерн»

НТУУ "КПІ"

Київ, UA

May 18, 2017 – May 19, 2017

Шановні колеги!
Маємо честь запросити вас до участі в роботі VIIІ міжнародної науково-практичної конференції з соціології «Капіталізм, популізм та модерн», що відбудеться 18-19 травня 2017 в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на базі факультету соціології і права.

 

Останнім часом дослідники та політики незрідка говорять про "кінець Заходу". Таке радикальне твердження має за опертя численні факти піднесення неліберальних сил у різних регіонах світу від США до Західної Європи, від Східної Європи до Росії, Турції та далі на Схід. Класичні неоліберальні та ієрархічні праві повертаються до влади в Латинській Америці після періоду рожевого (соціал-демократичного) припливу. Китай зовсім не виглядає, як країна, що готується здійснити перехід до демократичного плюралізму. Якщо хтось би і надумав святкувати 26 річницю Фукуямового есе "Кінець історії" – тексту, який проголошував тріумф західної ліберальної демократії після кривавого 20-го сторіччя, то робив би це не надто гучно (якщо б взагалі таке святкування відбулося б). Ліберали повсюди запитують – хто втратив Захід (ну мрію)? Конференція зосередиться на фундаментальних історичних та соціальних теоретичних питаннях. Вочевидь відповідь на незручні питання не варто шукати за допомогою звичних технократичних та емпірицистських підходів. Історичний досвід пропонує переосмислити оптимістичне прочитання взаємовідношень поміж капіталізмом, лібералізмом та модерном. Коло "доброчесності", де ринки вивільняють інтереси від пристрастей, витворюють відповідальних індивідів, роблять працю такою, що винагороджує за допомогою розповсюдження поділу праці та, врешті-решт, досягають кульмінації у процесах зростання заможності й демократії – всі ці процеси вочевидь не є гарантованою данністю. Ба більше, "коло доброчесності" незрідка трасформується у "порочне коло". Коли це трапилося? Які фактори пояснюють цю трансформацію? У контексті пізнього постленінізму таке академічне питання, як народний суверенітет, перетворюється на практичний виклик розбудови демократичних інституцій. Своєю чергою, це практичне завдання змушує звернутися до цілого ряду теоретичних й ідеологічно навантажених питань, як-то: 1) чи легітимно редукувати демократію до електоральних процесів, позбавляючи її соціального та економічного змісту?; І чи спроможні інструменти електронної демократії «компенсувати» недоліки і вади традиційних форм та інститутів демократії? 2) у цьому контексті постає інше питання: коли оспівана  класичною політичною та соціальною теорією  "popular will"  перетворюється на "гріховний" популізм?; 3) у який спосіб можливо творення інклюзивних та солідарних інституцій / практик держави загального добробуту за умов (напів)периферійного капіталізму, який керується неоліберальними приписами (майстерного адаптуючи їх до локального контексту)?; 4) які висновки та рекомендації можна виробити для України на основі піднесення "популізмів"(?) в США: правого Трампового та лівого Сандерсового?; 5) як трансформувати інституції неопатримоніального панування у легально-раціональне домінування, здатне – в ідеалі – функціонувати у режимі змістовної, воднораз такої, що реально існує, демократії та громадянського суспільства?; 6) як подолати конфлікт поміж приписами неолібералізму, який мінімізує "соціальну" руку держави, воднораз посилюючи її мілітарно-репресивний вимір, з необхідністю реалізації модерного проекту (сталого й інноваційного) розвитку?; 7) який взаємозв'язок існує поміж "популізмом" та ксенофобією / расизмом / імперіалізмом?  8) на які соціальні чи  професійні групи Україні варто покладати «надію» як на основного каталізатора / агента історичних змін (технократів, інженерів-інноваторів,  експертократів тощо)?

 

Дон Кальб – професор та завідувач кафедри соціології та соціальної антропології  Центрально-європейського університету, Будапешт, Угорщина

Анатолій Мельниченко – декан ФСП КПІ імені Ігоря Сікорського

Павло Кутуєв – завідувач кафедри соціології ФСП КПІ імені Ігоря Сікорського


Перегляд інформації про конференцію

Держава та глобальні соціальні зміни: 25 років української незалежності

НТУУ "КПІ"

Київ

November 29, 2016 – November 30, 2016

Маємо честь запросити вас до участі в роботі VIІ міжнародної науково-практичної конференції «Держава та глобальні соціальні зміни: 25 років української незалежності» 29-30 листопада 2016

Конференція відбудеться в НТУУ «КПІ» на базі факультету соціології і права НТУУ «КПІ». До участі у конференції запрошуються науковці, викладачі, аспіранти, студенти, журналісти.

За матеріалами конференції буде видано збірку тез. Учасники конференції можуть опублікувати статті у збірнику наукових праць «Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право», який є фаховим з соціології та політології і буде виданий після проведення конференції.

Концепція конференції

Основною темою конференції є соціологічний аналіз динаміки соціальних змін впродовж 25 років української незалежності у глобальному та регіональному контекстах.  Видатний британський історик та соціолог Ерік Гобсбаум вбачав у зникненні режимів державного соціалізму в Східній та Центральній Європі у 1989 / 1991 роках всесвітньо-історичну подію, яка символізувала завершення короткого та схильного до екстремумів 20-го сторіччя.

Відтак, 25 років української незалежності створюють підставу, ба більше – вимогу – проаналізувати соціальні зміни в Україні та світі, як впродовж цього періоду, так і в рамках триваліших історичних періодів.  Впродовж чверті століття, що минуло з моменту набуття Україною незалежності, відбулися зміни настільки фундаментальні, що вони ставлять під питання життєздатність соціальних утворень, чий статус взірцевості та гегмоністичності сприймався як константа соціального світу. Найяскравішими подіями останніх 25 років стали неспинне зростання Китаю та криза Євросоюзу, яка досягла кульмінації у подіях Брекзіту.

Метою конференції є ідентифікація сил та подій, що окреслили перебіг трансформацій українського соціуму та  світ-системи під кутом зору боротьби за модернізацію та  реалізацію одного з проектів модерну на регіональному та глобальному рівнях.

Конференція спрямована на вирішення фундаментальних проблем соціальної та політичної теорії, наприклад, структура versus агентність, економіка versus цінності, панування versus переконання / автономія. Інше важливе питання стосується можливості зв’язку поміж модерном (або модернами) та діями держави, як автономного актора, що ініціює або блокує шлях до модерну / модернів. Погляд з перспективи 25 років соціальних змін у постсоціалістичній Україні та світі уможливлює оцінити шлях, що було пройдено, ідентифікувати чинники успіхів та невдач на цьому шляху, а також перспективи України у контексті світ-системної динаміки.

Ба більше, це питання легітимно формулювати у ширшому контексті Центрально-Східної Європи. Цей регіон втрачає свою взірцевість – про яку часто йшлося в публічному та соціально-науковому дискурсах – як приклад успішності модерного проекту демократичного транзиту від державного соціалізму до ліберальної демократії в межах ЄС. Але як засвідчують виступи в НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського» видатних східноєвропейських інтелектуалів Андраша Бозокі (Центральноєвропейський університет, Будапешт) та Івана Крастєва (Інститут наук про людину, Відень)  останнім часом все більше сумнівів постає щодо незворотності такого переходу й власне життєздатності самої цієї моделі, зважаючи на ті соціально-політичні процеси, які розгортаються в Угорщині чи Польщі на тлі нездатності / небажання політичного класу цих країн і надалі виконувати роль «ікон демократії». Виглядає так, що успіх масових продемократичних протестів проти правлячої номенклатури режимів державного соціалізму перетворив ці рухи – за влучним висловом Бориса Будена – на «вічних учнів демократії».

Ці дослідницькі питання набувають прагматичного значення у світлі апокаліптичних прогнозів щодо майбутнього модерної світ-системи та капіталізму, як принципу її організації (парадигматичним маніфестом тут є, безумовно, колективна праця «Чи є в капіталізму майбутнє?» за авторством І.Валесрстайна, М.Манна, Р.Коллінза, Г.Дерлуг’яна та К.Калхуна).

Метою конференції також є подолання розбіжностей поміж дослідницькими програмам, що зосереджують увагу на ціннісних / ідеаційних факторах, як, наприклад, класичні теорії модернізації, та теоріями, що апелюють до структуралістських передумов – як у випадку світ-системного аналізу з метою осягнення шляху та результатів (незрідка неочікуваних) постсоціалістичних трансформацій.

Таким чином, базовим припущенням конференції є положення про центральність держави у як агента соціальних змін, центральність, яка може відігравати і прогресивну, і регресивну роль. Термінологічний простір конференції окреслений поняттями держави та соціальних змін, взаємодія яких розглядається на теренах України та світу. Конференція має за опертя розуміння важливості структурних аспектів соціальних змін, що розглядаються з позицій чотирьох вимірів влади, які були запропоновані Майклом Манном.

Організаторів конференції надихає прагнення соціальної теорії до синтезу та подолання ідеологічних розбіжностей. Таке прагнення побудувати синтетичну та багатовимірну теорію, яка здатна осягати контроверсійну природу проектів модерну та ролі держави у цих процесах, можна проілюструвати на прикладі робіт Роберта Белла, котрий використовував елементи світ-системного стилю мислення для перегляду теорії модернізації, Джованні Аррігі та використання ним термінології Веберової соціології в його версії світ-системного теоретизування, Георгія Дерлуг’яна та його проекту історичної соціології пострадянських трансформацій та вождизму, Шмуеля Ейзенштадта зі концепцією численних модернів. Також важливими є роботи Андре Гундера Франка, в яких він намагається переОРІЄНТувати увагу соціальної і політичної теорій з Заходу на Схід, та відновити статус (позицію) Сходу в світовий системі / світ-системі. У цьому контексті надзвичайно інформативною є серія лекцій професора соціології Університету Каліфорнії в Лос Анджелесі  Кевана Харріса, які він виголосив в НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського» (всі відеоматеріали, які згадуються тут є доступними на сайті кафедри соціології НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського»).

Проте, учасники конференції не будуть обмежуватися виключно спробами знайти відповіді на масштабні виклики та на питання «великої» теорії. У фокусі уваги конференції перебуватиме історично-специфічна соціальна та політична динаміка постсоціалістичного світу, також аналізуватиметься  природа політичних режимів, що постали впродовж останньої чверті століття в Євразії в цілому та Україні зокрема. На конференції також будуть адресовані  такі питання: вплив ідеології неолібералізму на політику Української держави; чинники відродження неопатримоніальних практик у світовому масштабі; співіснування демократії та демократичних практики зі соціально-економічною нерівністю.

Важливим також є питання ролі сучасної технонауки у цих трансформаціях, як найвпливовішого соціального інституту, що претендує на конструювання уявлень про світ та пропонує рецепти («експертні досвіди») політикам й громадськості щодо шляхів досягнення бажаного стану речей на тлі реалій в Центрально-Східній Європі та України. Власне, за версією Ларрі Вульфа, сама Східна Європа була породженням уяви просвітників, як антипод Західній Європі (остання, своєю чергою, мислилася, як синонім Цивілізації). Сьогодні популярності набуває осучаснена ідея «філософа на троні» –«технократичного урядування заради реформ», яке нібито не потребує дотримання процедур демократичного прийняття рішень та легітимації.

Отже, конференція пропонуватиме простір для зіставлення понять та реалій соціальних змін різних масштабів / рівнів й національних держав для з'ясування чинників сучасного світового соціального (без)ладу та впливу цих процесів на український соціум. Ми зробимо спробу визначити роль та місце пострадянських країн – безумовно, головно України – та Східно-Центральної Європи в цих контекстах, що постійно змінюються та породжують зміни.

Перегляд інформації про конференцію

Історична соціологія цивілізацій: модерн поміж демократією та нерівністю

НТУУ "КПІ"
пр-т Перемоги 37
Київ, UA

May 30, 2016 – May 31, 2016

Основною темою конференції є історична соціологія цивілізацій: модерн між демократією та нерівністю. Відомий британський історик та соціолог Ерік Гобсбаум визначив двадцяте сторіччя, як коротке, як таке, що було затиснуте  поміж двома історично значущими подіями – Першою світовою війною та зникненням режимів державного соціалізму в Східній та Центральній Європі. Отже, постає питання – що є вирішальним моментом, початком 21-го сторіччя? Метою конференції є ідентифікація сил та подій, що окреслили сучасні проекти модернів в різних цивілізаційних умовах, а також тих соціальні сил, що сприяли (або сприятимуть) появі соціального порядку, який ми можемо асоціювати з 21-им сторіччям.

Конференція спрямована на вирішення фундаментальних проблем соціальної та політичної теорії, наприклад, структура versus агентність, економіка versus цінностей, панування versus переконань. Інше важливе питання стосується можливості зв’язку поміж модерном (або модернами) та певним типом цивілізації. Інакше кажучи, чи є модерн результатом органічного/гармонійного розвитку європейської цивілізації, або ми маємо говорити про численні модерни, які є продуктами складної взаємодії поміж різними традиціями / цивілізаціями?

Метою конференції також є подолання розбіжностей поміж парадигмами, що зосереджують увагу на ціннісних / ідеаційних факторах, як, наприклад, класичні теорії модернізації, та теоріями, що апелюють до структуралістських передумов – як у випадку світ-системного аналізу.

Таким чином, базовим концептом конференції є поняття модерну (модернів). Термінологічний простір конференції окреслений поняттями культури / цивілізації, політичних інститутів, вірувань та ідеологій, а також структурного соціально-економічного розмежування, що визначає нерівність. Конференція спирається як на розуміння важливості культури / культурних воєн, цивілізацій / зіткнень цивілізацій (?), так і на значущості структурних аспектів, що розглядаються з позицій чотирьох вимірів влади, які були запропоновані Майклом Манном.

Організаторів конференції надихає прагнення соціальної теорії до синтезу та подолання ідеологічних розбіжностей. Це прагнення побудувати синтетичну та багатовимірну теорію, яка здатна відповідати на виклики проектів модернів в різних цивілізаційних вимірах, можна проілюструвати на прикладі робот Роберта Белла, котрий використовував елементи світ-системного стилю мислення для перегляду теорії модернізації, Джованні Аррігі та використання ним термінології цивілізаційного аналізу в його версії світ-системного теоретизування, Георгія Дерлуг’яна та його проекту історичної соціології, Шмуеля Ейзенштадта із концепцією численних модернів. Також важливими є роботи Андре Гюндер Франка, в яких він намагається переОРІЄНТувати увагу соціальної і політичної теорій з Заходу на Схід, та відновити статус (позицію) Сходу в світовий системі / світ-системі.

Проте, учасники конференції не будуть обмежуватися виключно спробами знайти відповіді на масштабні виклики та на питання «великої» теорії. Буде розглянута історично-специфічна соціальна та політична динаміка постсоціалістичного світу, також аналізуватиметься  природа політичних режимів, що постали в Євразії. На конференції також буде поставлене питання, як демократія та демократичні практики можуть бути сумісні зі нерівністю, що закорінена в структурних соціально-економічних чинниках.

Відтак, конференція буде зіставляти поняття та реалії цивілізацій, модернів, світ-економік й імперій для з'ясування чинників сучасного світового соціального (без)ладу. Відбудеться пошук кордонів нашого часу / епохи та спроба визначити місце пострадянських країн – безумовно, головно України – та Східно-Центральної Європи в цих множинних контекстах.

 

Перегляд інформації про конференцію