НТУУ "КПІ"
May 18, 2017 – May 19, 2017
Шановні колеги!
Маємо честь запросити вас до участі в роботі VIIІ міжнародної науково-практичної конференції з соціології «Капіталізм, популізм та модерн», що відбудеться 18-19 травня 2017 в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на базі факультету соціології і права.
Останнім часом дослідники та політики незрідка говорять про "кінець Заходу". Таке радикальне твердження має за опертя численні факти піднесення неліберальних сил у різних регіонах світу від США до Західної Європи, від Східної Європи до Росії, Турції та далі на Схід. Класичні неоліберальні та ієрархічні праві повертаються до влади в Латинській Америці після періоду рожевого (соціал-демократичного) припливу. Китай зовсім не виглядає, як країна, що готується здійснити перехід до демократичного плюралізму. Якщо хтось би і надумав святкувати 26 річницю Фукуямового есе "Кінець історії" – тексту, який проголошував тріумф західної ліберальної демократії після кривавого 20-го сторіччя, то робив би це не надто гучно (якщо б взагалі таке святкування відбулося б). Ліберали повсюди запитують – хто втратив Захід (ну мрію)? Конференція зосередиться на фундаментальних історичних та соціальних теоретичних питаннях. Вочевидь відповідь на незручні питання не варто шукати за допомогою звичних технократичних та емпірицистських підходів. Історичний досвід пропонує переосмислити оптимістичне прочитання взаємовідношень поміж капіталізмом, лібералізмом та модерном. Коло "доброчесності", де ринки вивільняють інтереси від пристрастей, витворюють відповідальних індивідів, роблять працю такою, що винагороджує за допомогою розповсюдження поділу праці та, врешті-решт, досягають кульмінації у процесах зростання заможності й демократії – всі ці процеси вочевидь не є гарантованою данністю. Ба більше, "коло доброчесності" незрідка трасформується у "порочне коло". Коли це трапилося? Які фактори пояснюють цю трансформацію? У контексті пізнього постленінізму таке академічне питання, як народний суверенітет, перетворюється на практичний виклик розбудови демократичних інституцій. Своєю чергою, це практичне завдання змушує звернутися до цілого ряду теоретичних й ідеологічно навантажених питань, як-то: 1) чи легітимно редукувати демократію до електоральних процесів, позбавляючи її соціального та економічного змісту?; І чи спроможні інструменти електронної демократії «компенсувати» недоліки і вади традиційних форм та інститутів демократії? 2) у цьому контексті постає інше питання: коли оспівана класичною політичною та соціальною теорією "popular will" перетворюється на "гріховний" популізм?; 3) у який спосіб можливо творення інклюзивних та солідарних інституцій / практик держави загального добробуту за умов (напів)периферійного капіталізму, який керується неоліберальними приписами (майстерного адаптуючи їх до локального контексту)?; 4) які висновки та рекомендації можна виробити для України на основі піднесення "популізмів"(?) в США: правого Трампового та лівого Сандерсового?; 5) як трансформувати інституції неопатримоніального панування у легально-раціональне домінування, здатне – в ідеалі – функціонувати у режимі змістовної, воднораз такої, що реально існує, демократії та громадянського суспільства?; 6) як подолати конфлікт поміж приписами неолібералізму, який мінімізує "соціальну" руку держави, воднораз посилюючи її мілітарно-репресивний вимір, з необхідністю реалізації модерного проекту (сталого й інноваційного) розвитку?; 7) який взаємозв'язок існує поміж "популізмом" та ксенофобією / расизмом / імперіалізмом? 8) на які соціальні чи професійні групи Україні варто покладати «надію» як на основного каталізатора / агента історичних змін (технократів, інженерів-інноваторів, експертократів тощо)?
Дон Кальб – професор та завідувач кафедри соціології та соціальної антропології Центрально-європейського університету, Будапешт, Угорщина
Анатолій Мельниченко – декан ФСП КПІ імені Ігоря Сікорського
Павло Кутуєв – завідувач кафедри соціології ФСП КПІ імені Ігоря Сікорського
